МИХАЙЛО НАДЄЖДІН - МИТЕЦЬ, ЗАКОХАНИЙ В ЖИТТЯ

Автор: Музей О.Осмьоркіна, Кропивницький | 22 липня 2019 08:34 |

   

Давня співпраця пов’язує художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна в місті Кропивницькому з багатьма майстрами образотворчого мистецтва нашого степового краю, зокрема, членами Кіровоградської обласної організації Національної Спілки художників України, яка, до речі, цього року відзначає своє тридцятиріччя. Музейні працівники з цікавістю слідкують за їхніми досягненнями, документально фіксуючи важливі кроки творчого зростання.


Почесне місце серед митців займає народний художник України, заслужений діяч мистецтв України, перший лауреат обласної премії в сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна в номінації «новітні спрямування» Михайло Володимирович Надєждін. Найстарший представник сучасного живописного гурту Кропивницького, ініціатор створення та незмінний, понад 25 років (1989-2015) голова Кіровоградської обласної організації Національної Спілки художників України, про якого доктор мистецтвознавства, дійсний член Академії мистецтв України, професор Олександр Федорук писав: «Унікальний український митець, чия творча пластика має вплив на розвиток сучасної образотворчої культури. Він вийшов на творчу арену на початку 60-х рр. ХХ ст., увібравши потужність обрядової родинної селянської традиції Слобожанщини та здобутки класичного і авангардового мистецтва, отримані студіями в Дніпропетровському художньому училищі, зачарував світ експресією кольору малярських творів, шокуючи «соцреалістичну публіку» логікою малярського конструктивізму та кодовими знаками композиційних образів, космічним розумінням сили і могутності живої сутності речей.  Від активного формотворення 60-х через ліризм 70-80-х рр. майстер дійшов гармонії єднання планетарного бачення та миттєвості повсякденності, зберігши дух народного світосприйняття і створив величні образи філософського спрямування».
   
За його ініціатив було проведено чимало художніх виставок, передано до музейних збірок велику кількість власних оригінальних живописних та графічних творів, наприклад, в колекції «Сучасне українське образотворче мистецтво» художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна зберігається 12 живописних та графічних творів автора. Він завжди підтримує продуктивні мистецькі ініціативи, зокрема, й направлені на розвиток музейної справи. Так, за активної позиції Михайла Надєждіна відкрито художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна та обласний художній музей, впроваджено дві обласні премії – в сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна та в галузі архітектури, геральдики та вексилології і  декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка, вперше на теренах області у 2005 році проведено всеукраїнську виставку «Мальовнича Україна» в рамках Національного Шевченківського свята.
   
Художник за покликанням він і нині, не зважаючи на свої 84 роки, продовжує творити та веде активну виставкову діяльність. Так, нещодавно за підтримки Міської ради міста Кропивницького персональна виставка творів Михайла Надєждіна «Мій світ – моя істина» з успіхом пройшла в  Музеї українського живопису в Дніпрі, відкриття якої відбулося 16 травня напередодні дня народження митця. Експозицію склали понад вісімдесят живописних та графічних доробків майстра, що охоплюють період творчості від початку 1960-х років до сучасності. Органічним доповненням персоналії стали й твори його дітей - заслуженого художника України Андрія Надєждіна та живописця і педагога Оксани Журавель (Надєждіної), для яких свого часу Дніпропетровське державне художнє училище також стало «аlma mater».
   
Зазначу, що Музей українського живопису в Дніпрі - це молода культурницька установа, відкрита в жовтні 2013-го року, що за короткий час стала сучасним креативним арт-майданчиком, справжнім епіцентром культурного життя міста. Відкриті музейні фонди, три поверхи виставкового простору, майстерні, музейна рекреація та Сад скульптур. Понад 5000 художніх творів живопису, графіки, художніх емалей та скульптури складають основу музейного зібрання. Особливістю музею є формування колекції творів так званої «дніпропетровської школи живопису», до якої належать випускники Дніпропетровського державного художнього училища і Михайло Надєждін в тому числі.
   
Говорячи про вернісаж «Мій світ – моя істина», художник зазначив: «Організація виставки зайняла більше року, довгий час йшли переговори з музеєм, пошуки тих, хто міг би допомогти в транспортуванні творів. Я щиро вдячний голові Міської ради міста Кропивницького Андрію Райковичу та його заступникам Олександру Мосіну та Олександру Вергуну, які відразу відгукнулися на цю ситуацію й оперативно вирішили питання; директору Музею українського живопису Сергію Бурбело за теплий прийом і облаштування експозиції, управлінню культури, туризму та культурної спадщини Кіровоградської облдержадміністрації, що надіслало своїх представників на відкриття, та всім, хто підтримує мистецтво. Взагалі, в мене давно зріла ідея зробити виставку в місті, де я визначився як митець. Пам’ятаю художнє училище 1959 року. На той час воно містилося в художньому музеї на вулиці Тараса Шевченка. На першому поверсі – скульптурне відділення,  на другому – загальне, а на третьому – музей. Я прийшов в останній день прийому документів.  Відразу після демобілізації, з потягу, одягнений у військову форму, мав з собою лише два альбоми з зарисовками – ворони на снігу, солдати на драбинах біля літаків працюють, на відпочинку, одним словом, життя. В приймальні сиділа Зоя Василівна, нажаль, не пам’ятаю її прізвища, яка сказала, що за відсутністю класичних малюнків документи в мене не візьме. Та на моє щастя були відкриті двері в канцелярію директора училища народного художника України Георгія Чернявського. Він окликнув: «Зоя Василівно, нехай солдатик до мене зайде!» Ми поговорили і якимсь чином він зрозумів моє душевне стремління, звернувся до секретаря: «Прийміть, будь-ласка, документи у Надєждіна». До третього курсу я був відмінником, але, коли почав самостійні творчі пошуки, то виключали мене тричі, й тричі поновлювали на навчанні. Педагогічна рада хоч і не сприймала моїх мистецьких поривів, все ж бачила в мені художника, за що я вдячний. В Дніпрі я зустрів гарних викладачів, завзятих художників - Миколу Родзіна, заслуженого художника України, та Якова Калашника, з якими в подальшому мене пов’язували теплі відносини.  В цьому місті одружився з Вірою Іванівною, яка була моїм найціннішим порадником довгі роки життя і якій завдячую переїздом, після народження сина, до міста Кіровограда, сучасного Кропивницького. Тож виставка в місті Дніпрі не випадковість».
   
Під час відкриття виставки директор Музею українського живопису, художник та мистецтвознавець Сергій Бурбело сказав: «Ми не випадково проводимо виставку під девізом – Михайло Надєждін зачаровує Дніпро. Адже перед глядачами постає відомий і невідомий Михайло Надєждін, який на всіх проміжках свого творчого шляху сяє різними гранями таланту – лірика авангардиста, філософа та реаліста. Особливу увагу звертають на себе пейзажі та натюрморти художника. Та частина творчості, що відноситься до авангардного мистецтва, у Михайла Надєждіна є пошуком нових форм. В багатьох роботах художника відчувається саркастичне відношення до дійсності, певна доля іронії».
   
Я б хотів зупинитися саме на авангардовій складовій творчості Михайла Надєждіна, однією з рис якої є філософське осмислення завдань та призначення художника в суспільстві. В процесі праці митця народжуються теми, які часто залишають настільки глибокий слід  душевних переосмислень, що проходять через весь його життєвий та творчий шлях, як картина «Художник і модель» 1970р., що започаткувала великий міжчасовий похід від рисунку 1969р. до композиції «Українська Венера ХХ століття в просторі і часі» 2017-2018  рр.
   
У творі «Художник і модель» 1970-го року конкретика ідеї - творець - об’єкт творчості знаходить свій вираз не скільки через фігуративне, як через живописне рішення. Художник - символ творця, шукача, експериментатора та модель - об’єкт пошуків пов’язані тонкими незримими нитками психологічного єднання, означеного в творі знаками геометричних фігур. Але найважливіше в цьому дійстві не процес, а результат, адже саме герої сюжету і є об’єктом мистецтва, новою конструкцією світу. Звідси і рішення композиції - абстраговане, експресивне, перш за все, емоційно дієве зовні. Форма виразу в даному випадку найменше цікавить художника, вона, будучи продовженням його роздумів, виникає як-би сама собою.
   
Схожа з попередньою діалектика картини «Пошук» 1991-го року, яка стала продовженням теми. В графіці зображень твору художник залишається в образі неупередженого аналітика, машини для пізнання, на ньому навіть є шолом, що можливо має убезпечити його від почуттів до моделі, яка, на відміну від варіанту 1970-го року, набуває рис реального жіночого образу.
   
Надалі в композиціях «Натхнення» та «В майстерні художника (Натхнення II)» картинні образи не тільки отримують живі, тілесні форми, а й змінюється сам підхід до теми, її філософія. Тепер художник стає лише частиною природи, створеної невидимою силою творчого духу, який в образі музи управляє його рукою.
   
В 2017 році художник знову декларативно повертається до теми. Нова композиція «Художник і модель» вирізняється, в першу чергу, настроєм, що породжує змішані почуття. Бравада та тривога, усвідомлення сили краси та переконаність у вірності обраного шляху, протест проти права природи на смерть та констатація могутності мистецтва. Твір сповнений контрастів у всіх складових – композиції, кольорі, почуттях та емоціях. Художник відверто виводить свій образ на перший план. Його обличчя виразне й зібране, ціпкий погляд направлений на глядача, на кожного з нас, він міцно стискає пензля в руці неначе прапор, декларуючи – мистецтво основа життя. Його модель жінка – не абстрактний об’єкт, а конкретна життєва форма. Це з її лона походить життя як результат творення. Вона ж виступає як несвідомий творець художника. Прекрасна у сяйві світла, ідеальна у чуттєвості животворна краса жіночого начала увічнюється в картинному образі дивовижним злиттям фарб, насичених яскравими тонами, переливами теплих та холодних кольорів. Її обличчя сяє внутрішнім світлом. Митець говорить: «Краса – це миті, які рухають наше життя, те саме життя, на яке смерть має фатальне право». Але художник кидає їй виклик, як і виклик суспільству, обмеженому, власне створеними ним самим, правилами, традиціями, страхами досвіду існування, що призводять до небажання співчувати, співпереживати, замислюватися про сутність речей, тому й рухається з глибини картини нога з відкритою п’ятою, як дія спонтанної, не штучної емоційності.
   
В картині «Українська Венера ХХ століття в просторі і часі» тема відносин художника та моделі отримує ще більш радикальне переосмислення. Зазначу, що твору передували низка автопортретів схожого композиційного рішення, але кінцевий результат виявився унікальним та в той же час не відокремленим від європейської мистецької традиції - Венера, що споглядає себе в дзеркалі.  Від картини 1970-го року зримою залишилася лише модель, а точніше її образ у відображенні близької художнику людини – його дружини Віри, портретна схожість вгадується в центральному зображенні. З нею Михайла пов’язують роки життя та дуже тонкі невловимі нитки енергетичних і фізичних зв’язків. Художник-творець тут за межами зображення, але він в межах простору. Він присутній в картині як спостерігач, який відтворює побачене та відчуте, фіксує мить злиття живого видимого та невидимого світу. Два образи, які так довго перебували в різних площинах існування - художник і модель - дивним чином утворюють цілісний образ життя у всіх його проявах від шуму дерев, світла сонця до поцілунку, від народження до смерті, а в мистецькому вимірі від класики до авангарду. Тут все зібралося разом, як тіні минулого, так і начерки майбутнього, відкриваючи шлях зовсім новому, неординарному погляду сучасного українського художника Михайла Надєждіна.
   
Презентовані на виставці філософські композиції - роздуми, пейзажі, портрети, натюрморти, зібрані в єдину галерею оригінальних образів, наочно демонструють, що незважаючи на всі життєві перехрестя, які випало пройти художнику, він залишився вірним обраному шляху творчого самовиразу, в якому утвердився ще в юності.  Вдивляючись в образи, створені митцем, відчуваєш та розумієш наочно, що слова «животворна сила мистецтва» - не порожня пафосна фраза, а  реальна, переконливо вражаюча дія художника, закоханого в життя.

Андрій Надєждін -
заслужений художник України,
мистецтвознавець, 
провідний науковий співробітник
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна,
м. Кропивницький

 
Народний художник України Михайло Надєждін
під час відкриття виставки в Музеї українського живопису
в Дніпрі 16 травня 2019 р.
 
Михайло Надєждін. Барнаул, 1955 р.
 
Михайло Надєждін під час навчання в
Дніпропетровському художньому училищі
1958
 
Народний художник України Михайло Надєждін
та директор музею українського живопису Сергій Бурбело
 
Квіти від кропивничан - співробітників
Кіровоградського обласного художнього музею
 
Народний художник України Михайло Надєждін,
народний художник України Володимир Небоженко (2-й справа)
та заслужений художник України В’ячеслав Данилов
(1-й справа) під час відкриття виставки
 
Народний художник України Михайло Надєждін
дає інтерв’ю дніпровському телебаченню
 
 
Під час відкриття виставки в Музеї українського
живопису в Дніпрі 16 травня 2019 р.
 
Михайло Надєждін
Автопортрет
1962
Скло, олія
52х36
 
Михайло Надєждін
Автопортрет
1985
Полотно, олія
45х34,5
(з фондів художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна)
 
Михайло Надєждін
Автопортрет в просторі
2013
Полотно, олія
70х60
 
Михайло Надєждін
Натюрморт з маскою. Смачного!
2011
Полотно, олія
83,5х92
 
Михайло Надєждін
Серпень
1994
Полотно, олія
120х80
(з фондів Дніпропетровського
художнього музею)
 
Михайло Надєждін
Художник і модель
1969
Папір, ретуш
57х49
 
Михайло Надєждін
Художник і модель
1970
Полотно, олія
117х93
 
Михайло Надєждін
Пошук
1991
Полотно, олія
107,5х122
(з фондів художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна)
 
Михайло Надєждін
В майстерні художника (Натхнення ІІ)
1999
Полотно, олія
60х85
(з фондів художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна)
 
Михайло Надєждін
Художник і модель
2017
Полотно, олія
85х100
 
Михайло Надєждін
Українська Венера ХХ століття
в просторі і часі

2015-2017
Полотно, олія
99х77
 

 

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Грудень 2019

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Листопад | Січень