АФЕРИСТИ З МІНКУЛЬТУРИ

Автор: Максим Левада | 08 серпня 2018 23:00 |

Те, що історія з музеєм на Поштовій площі в Києві від початку була аферою, я зрозумів давно. Про те що там насправді відбувається, я планую написати пізніше. А сьогодні хочу зосередитися на останніх новинах.


Перша – Інститут археології НАН України виступив із великою переконливою заявою стосовно археологічних робіт на Поштовій.

Основні тези такі:

1. Державне підприємство «Центр археології Києва Інституту археології НАН України» до Інституту археології НАН, попри назву, відношення не має;

2. Археологічні дослідження на Поштовій площі з Інститутом археології не узгоджувалися, координацію цих робіт Інститут не здійснює (а це норма закону України «Про охорону археологічної спадщини»!);

3. Наукові звіти про дослідження до наукового архіву не подавалися (а це вимога закону України «Про охорону культурної спадщини»!);

4. Колекції археологічних знахідок до державних музейних установ не передані (а це вимога закону України «Про охорону культурної спадщини»!);

5. Судячи з преси та інтерв’ю автора розкопок Михайла Сагайдака, нічого екстраординарного («сенсаційного») там не виявлено;

6. В Україні не існує можливостей реставрувати (консервувати) археологічну деревину.

Роблю перший висновок – останні кілька років міністерство культури України свідомо порушувало закон, бо видавало дозвіл на проведення археологічних розкопок, порушуючи прямі заборони закону України «Про охорону культурної спадщини».

Друга новина. Міністерство культури України влаштувало брифінг стосовно надання музею на Поштовій площі статусу пам’ятки національного значення.

Уже сам анонс спровокував думку – усі знають, що в Мінкультури лишилися, м’яко кажучи, самі ідіоти, але для чого ж так відверто? Бо «музей» це за законом «науково-дослідний та культурно-освітній заклад», тобто установа, яка пам’яткою не може бути взагалі! Не кажучи вже про національний статус.

Далі – гірше! «Сьогодні експертною комісією при Міністерстві культури рекомендовано Мінкультури розглянути питання включення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією "пам’ятка археології національного значення" археологічні знахідки, які були знайдені під час розкопок на Поштовій площі» - заявила заступник міністра Тамара Мазур.

За таку думку треба відраховувати з першого курсу, а це каже профільний заступник Міністра! Пані Мазур повинна знати, «археологічні знахідки, які були знайдені під час розкопок на Поштовій площі» це рухомі археологічні предмети, а не «пам’ятка археології національного значення». Я вже не кажу про «експертну комісію», яку ця пані собі створила…

Краще би Тамара Мазур пояснила, чому вона порушувала закон, коли підписвала дозвіл на проведення археологічних розкопок? Бо тут справа не лише у відсутності звітів і невідомо куди зниклих колекціях!

Мінкультури зазначає: «За результатами археологічних досліджень, здійснених у 2014-2017 роках Державним підприємством "Центр археології Києва" Інституту археології НАН України під керівництвом Сагайдака Михайла Андрійовича…».

Але Центр археології Києва до цих робіт не має жодного стосунку! Бо тендер на «виконання комплексу досліджень та наукової обробки археологічних знахідок для створення підземного археологічного музею на Поштовій площі міста Києва» виграло не ДП «Центр археології Києва» директором якого є Михайло Сагайдак, в ТОВ «Науково-практичний центр реконструкції історичного середовища», директором якого є Павло Осадчий, а власником Костянтин Роєнко.

Саме з ТОВ «Науково-практичний центр реконструкції історичного середовища» 7 жовтня 2016 року був підписаний договір № 7/10-2016 на суму 17 мільйонів 807 тисяч 847 гривень та 57 копійок, яку мали витратити на археологічні дослідження. А ДП «Центр археології Києва» формально до цього взагалі не причетне!

Те, що керівництво Мінкультури грає якусь свою гру, стало зрозумілим ще тоді, коли Верховною Радою готувалася постанова «Про збереження історико-культурної спадщини на Поштовій площі у місті Києві».

Там, у Постанові, йшлося про рекомендацію: «занести об’єкт культурної спадщини "Ділянка прибережного міського кварталу Середньовічного Києва" на Поштовій площі у місті Києві до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією пам’ятки національного значення».

Тут Мінкультури мало би згадати про свій обов’язок та пояснити депутатам, що це неможливо. Але міністерство цього не зробило. То спробую я!

1. Що таке пам’ятка? Пам’ятка це «об’єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

2. А що таке «об’єкт культурної спадщини»? Це «визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність».

3. Чи є Поштова площа окремим об’єктом культурної спадщини? У тому і справа, що ні!

Справа в тому, що про середньовічний шар на Подолі було відомо давно, аж з 1972 року. Якого рівня там були знахідки та яка їх спіткала доля можете прочитати у дуже цікавому дописі Лесі Гасиджак.

Подібні до Подолу археологічні пам’ятки дуже складні. Справа в тому, що межу археологічного культурного шару в сучасній міській забудові визначити дуже важко, а іноді й неможливо!

До певного часу вважали, що на ділянці Поштової площі його, тобто древнього шару, немає. Лише в 2015 році зрозуміли, що це не так. Але це ніякий не окремий «об’єкт» або «пам’ятка»! Це той самий давній київський Поділ, але з виправленими після додаткових досліджень межами! І не факт, що його кордони не зміняться ще колись!

Саме тоді, 2015 року, почалася цікава гра між Київською міською державною адміністрацією та Міністерством культури.

Який статус повинна мати така пам’ятка, як нижнє місто древнього Києва? Як на мене, звичайно національний! Але від статусу пам’ятки залежить і хто має погоджувати там будівельні проекти. Якщо це місцева пам’ятка, то КМДА, а якщо національна – Мінкультури.

Обидві сторони вкрай зацікавлені в рішенні на свою користь. Я тут не хочу зупинятися на низці дивних погоджень проектів, якими регулярно дивує КМДА, або на підозрілому регулярному затягуванні термінів таких самих погоджень з боку Мінкультури, але і в тих, і в тих, здається є якийсь інтерес.

Як мені здається, ідею з відокремленням Поштової у вигляді національної пам’ятки розробили в КМДА. Там давно зрозуміли, що це афера, а «музей» це валіза без ручки. Для них головне зберігати під контролем решту території Подолу.

Але в Міністерстві, думаю, цю гру бачать та підігрують на упередження. За такими малозрозумілими заявами, яку сьогодні зробила Тамара Мазур, варто очікувати спроби захопити під контроль Поділ в межах стародавнього міста. Бо це територія з найбільш збереженими пам’ятками архітектури, а далі додумайте самі…

Як би там не було, але ані археологія, ані охорона пам’яток від цього не виграє. Навіть, якщо якийсь музей таки побудують там у переході. Попри витрачені мільйони, волання активістів та заяви фахівців, не зміниться нічого. Якщо маєте сумнів, згадайте минулорічні обіцянки керівників Мінкультури стосовно Року культурної спадщини! Згадали?..

 

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Грудень 2018

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Листопад | Січень